День, коли ми згадуємо не лише історичні події, які назавжди змінили нашу країну, а й усвідомлюємо те, що стало серцевиною нашої національної ідентичності — прагнення до свободи, неприйняття несправедливості та готовність боротися за майбутнє.

Майдани — це не просто місця на мапі. Це символи української сили та єдності.

Це моменти, коли мільйони сердець б’ються в одному ритмі — ритмі гідності.

Коли люди різного віку, професій і світів виходять на вулиці, бо не можуть мовчати, бо відчувають відповідальність за країну, за правду, за свободу.

Гідність — це те, що в нас не відібрати.

Це те, що не купується і не нав’язується.

Це внутрішня незламність, яка робить українців такими, якими нас знає світ — сильними, сміливими, непохитними.

І сьогодні, коли наша свобода знову виборюється на полях бою, а слова “незламність” і “стійкість” набули найглибшого змісту, ми ще гостріше відчуваємо, що означає бути українцем.

Ми — народ, який не дозволить топтати честь, нищити правду чи зламати дух.

Ми — народ, який стоїть.

Народ, який живе.

Народ, який перемагає.

Сьогодні ми вшановуємо всіх, хто підняв свій голос і свою силу заради нашої свободи.

Тих, хто йшов уперед, коли було страшно.

Тих, хто тримав лінію, коли інші падали.

Тих, хто віддав своє життя, щоб жили інші.

Це день пам’яті, сили, вдячності та впевненості.

День, коли ми вкотре нагадуємо собі та світові:

Українська гідність непорушна. Українська свобода — священна.

Слава Україні! 🇺🇦✨